Хто хоче знищити ваше електромобільне майбутнє або Як вибрати свій ідеальний електромобіль.

електромобілі, електромобили, електро мобили

Останнім часом у пресі з'явилися деякі публікації, які стосуються однієї теми — ввезення до України пошкоджених електромобілів, і статті ці ведуть до єдиного висновку, що справжній гарний електромобіль — це нова Тесла, завезена офіційно.

Спробуємо дослідти це питання.

По-перше, я особисто придбав електроавто, американський Nissan Leaf 2015 з пробігом 5 тис. км 3 місяці тому. З тої пори я спробував усі принади нового способу пересування і, не побоюся цього слова, нового способу життя. Так, я вже двічі їздив до Одеси — один раз з друзями, другий раз з сім'єю, і жодного разу не відчув нестачі простору в салоні. І це після Honda CR-V, яку я продав одразу після придбання електромобіля, чому я дуже радів, бо з початку 2015 року вона подешевшала на 30%.

По-друге, я не розумію як можна спробувати подорож на електромобілі і не стати його фанатом — одразу і назавжди! Адже це — тихо як у студії звукозапису, комфортно як у лімузині, дешево як... як пішки! Дешевше ніж на метро та маршрутці!!!

Отже, хоч Україна і має найкращі в світі умови для розвитку електромобілів, цей розвиток відбувається аж занадто повільно. В чому ж причина? Причина в страхах, які мають водії до міграції на електроавтівки — ненадійність електромобіля, велика вартість, заміна батареї тощо. А основних чинників процесу всього кілька: держава, нечистоплотні постачальники електроавто та недолугі кореспонденти, що друкуючи незважену інформацію створюють певну негативну ауру навколо питання електромобілів. Розглянемо ближче.

ДЕРЖАВА. Що таке взагалі держава? Сучасна держава це добровільне об'єднання громадян, що мають спільні цілі, стратегії життя, бюджет та територію, які ладні захищати понад усе. Отже, зекономлене для бюджету — зекономлене для всіх. А що таке сучасна автотранспортна ґалузь? В першу чергу 15-20 млрд. доларів щорічно, які вилучаються з бюджету країни і більшість з яких іде до бюджету сусідньої країни-агресора. А що таке на цьому тлі електромобіль? Спосіб лишити ці мільярди у бюджеті країни. І побудувати на них 1000 школ, або 1000 км траси типу Бориспільської. Щорічно! Щорічно, Карл!!! Виходить, чим більше електромобілів — тим більший ВВП країни (не враховуючи зменшення собівартості товарів за рахунок дешевого транспортування, зменшення ПДВ та інших податків ланцюгом), тим більша ефективність економіки та тим певніше місце країни на світовому ринку. Тобто, чим більше електромобілів — тим краще Україні та гірше нафтовій мафії. І що робить держава? Це залежить від того, яка саме. Наприклад, європейські держави — типу Великобританії, Німеччини, Швеції, Норвегії (до речі, лідер електромобільної міграції) компенсують 20-30% вартості електромобіля, ну як у нас компенсують частково вартість енергозберігаючого електрокотла або термомодернізацію будинку. Навіть Китай та Індія компенсують до 10000$, і це при тому, що в більшості країн відсутні податки та мита при завезенні електромобілів. Тому що ґалузь надважлива, тому що зменшити видатки з держбюджету усі хочуть, звісно, усі розумні державні діячи. А що в Україні? А нічого. Ні-чо-гі-сінь-ки, Карл! Попіарилися на цьому питанні кілька політиків, Гройсман якесь там голосування провів за 1-е читання — і все, ніякого руху. І що виходить? Хочеш електромобіль, який щорічно лишатиме у держбюджеті не менше 3000$ — плати усі мита та збори як за бензинові чортопхайки! І вартість нового електромобіля після розмитнення не менше 33000€!!! Що? Майдан? Революція? Люстрація? Ні, не чули. Отже, єдиний офіційний спосіб завезення та відносно недорогого розмитнення — розукомплектація АКБ, тобто розібрати машину та витягнути батарею, яка складає більше половини вартості авто. Тоді можна вийти на демократичні 24-28000$ за Nissan Leaf 2014-15 р.р.

НЕЧИСТОПЛОТНІ ПОСТАЧАЛЬНИКИ. Нажаль, жадібність та нерозбірливість привели більшість постачальників до купівлі електромобілів з аукціонів, де більшість авто були у ДТП. Потім вони в Україні ремонтуються, відновлюються, робиться «з двох одне» та у такому вигляді продаються у центрових салонах без страху та совісті. Вартість таких електромобілів становить 17-19000$. Це створює два несприятливих фактори — розчарування нових власників електромобілів (буцім-то малий пробіг, ненадійна електроніка тощо) насправді битими автівками, а по-друге заниженням ціни, що вибиває з ринку сумлінних постачальників, що везуть одразу не биті автівки та мають дорожче сплачувати за них та за розмитнення, отже нижче 22000$ опускатися не можуть.

НЕДОЛУГІ КОРЕСПОНДЕНТИ. Недолугими я їх назвав умовно, зараз розберемо, на кого ці панове працюють. Отже, статті щодо завезення неякісних електромобілів під один рівені стрижуть і тих, хто розукомплектовує якісне авто для дешевшого розмитнення (наприклад, у Європі більшість електроавтівок продаються без АКБ, а батарея здається у оренду), і тих, хто перепродає відначала биті або втоплені електромобілі, що у корні не справедливо та помилково! Це створює поганий імідж усім електромобілям в країні та всьому руху к такому, що в решті-решт призводить до посилення страхів їхньої ненадійності та непевності у виборі електроавто в цілому. Насправді, хто з пересічних українців може сплатити 22000$ за авто, яке більше не потребує палива?! А 33000€ за те саме авто? Думаю, одиниці — так ми ВВП не піднімемо та державу втратимо. Щодо мотивів написання подібних статей — від банального егоїзму (захисту інтересів груп продавців дорогих авто з офіційною ціною в Україні більше 100 тис. $, які хочуть бути унікальними на дорозі, мати завжди вільні зарядні пристрої, котрі чомусь ставляться по одному) до банальної співпраці з нафтовим олігархатом або з Кремлем. Виходить, саме такими статтями у вас викрадають ваше щасливе майбутнє з необмеженими подорожами на електромобілях за ціною 10 грн. за 100 км!

Отже, з власного досвіду мої рекомендації по вибору недорогого електромобіля такі.

  • По-перше, не треба обирати найдешевшу пропозицію — це точно буде або втоплений екземпляр, або взагалі відсутній на території України («Гроші давайте зараз, а авто буде колись через півроку!»).
  • По-друге, треба постаратися вибрати авто, викуплене до аукціону з лізингу — тобто ціле, яке продається компанією (зазвичай це декілька електромобілів) з причини заміни на більш нову модель на умовах лізингу. В такому варіанті ціна дешевше не з причини ДТП, а завдяки тому, що в ціні немає націнки посередника, аукціонного збору та нарахованих на це податків.
  • По-третє, варті уваги електромобілі (якщо мова про Nissan Leaf) 2013-2015 р.р., не старші — в тих моделях акумулятори старої конструкції та мають меншу ємність, отже, закороткий пробіг на одній зарядці. І, нарешті, головне — не треба одразу довіряти статтям некомпетентних осіб — справжню історію авто з-поза кордону можна досить легко встановити: треба просто запитати у продавця VIN-код автівки. Якщо він не хоче давати цей код — це сигнал того, що за цим кодом можна узнати щось неприємне. Далі, якщо ввести VIN-код електромобіля у пошуковому рядку браузера, випадають сайти, які надають платний доступ до бази офіційної історії авто, де надається вичерпна інформація. Щоправда, ця послуга коштує своїх 15-20$, але що це у порівнянні з можливістю купувати прекрасне сучасне економне екологічне та стильне електро-авто, в якому ви виглядатимете екстравагантним мільйонером!